Наша історія

Мій чайний шлях Мабуть, варто почати з моменту, коли мені вперше трапився спресований кубик пуера. Шу чи Шен? Не знаю. Але, якщо чесно, найімовірніше це було сіно 😅 Мені було приблизно 15 років. Тоді я чув лише легенди про якийсь особливий чай під назвою пуер. Ми сиділи з мамою на кухні. Я робив усе за каноном: першу заварку злив, другу вже пили… На цьому моя перша зустріч із пуером закінчилася. Наступний чайний досвід стався в Києві. Мені було приблизно 24 роки. Я зустрівся з другом. На той момент він уже якийсь час захоплювався чаєм. Усе почалося цілком звично: ми поїли й пішли гуляти. Дорогою зайшли до закладу, щоб взяти щось випити. Друг побачив, що там є китайський чай, і запропонував мені спробувати. Я погодився без роздумів. Ми майже всю дорогу говорили про чай, і мені справді хотілося нарешті зрозуміти, про що стільки розмов. Нам заварили чай. Я випив. І… не зрозумів нічого. Ні того, про що розповідав друг, ні того особливого стану, який я нібито мав відчути. Для мене все звелося до одного: Смачно І все Минуло приблизно пів року. Я вже жив у Варшаві. Була осінь, ми гуляли з друзями і вирішили зайти кудись зігрітися. У кав'ярні я стояв біля стійки і вибирав каву, коли мій погляд зупинився на банці з написом: «Пуер». І раптом я згадав ту прогулянку з другом. Ту розмову. Той чай. Ностальгія перемогла каву. Я замовив Шу пуер. Ми сіли на вулиці. Було сонячно і прохолодно, але з гарячим напоєм сидіти було несподівано приємно. А потім сталося те, через що я пам'ятаю цей день досі. Приблизно на середині чашки я відчув, як усередині розливається приємне тепло. Наче випив трохи глінтвейну. Мене приємно зігріло, тіло розслабилося, язик розв'язався. Це було дуже чітке відчуття переходу. Ще секунду тому - абсолютно тверезий стан. А потім щось інше. Більш ясне. М'яке. Розслаблене. Я одразу написав другу. Це був мій перший справжній чайний стан. І найцікавіше, він прийшов не від якогось легендарного старого чаю, а від звичайного масмаркетового пуера. Я був у шоці. Виявилося, чай може не просто мати смак. Він може змінювати твій стан. Через чотири місяці друг приїхав до мене у Варшаву і подарував мені чайний набір: крутий ісинський чайник, яким я користуюся й досі, млинець Шу пуера і банку Да Хун Пао. І сказав: «- Сподобається - питимеш». Того вечора ми заварили Да Хун Пао. Після другої піали я відчув приємне розслаблення і м'яку концентрацію, і вечір непомітно наповнився теплом і спогадами з дитинства… Наступного ранку випили пуера і пішли гуляти. А далі чай просто залишився в моєму житті. Приходили друзі, я заварював їм чай. Пив сам. Ділився. Повторював це знову і знову. Так поступово з'явилася звичка. А потім я зрозумів, що ця звичка витіснила з мого життя алкоголь. Я почав проводити чаювання для друзів. І разом із цим у мені з'явилося бажання не просто пити чай, а ділитися цим світом з іншими. Вивчати його. Розповідати про нього. Тоді я ще не знав, куди це мене приведе. Я не знав, що чай стане частиною набагато більшої внутрішньої перебудови. Що я навчуся чути себе і свої справжні бажання. Слухати і чути інших. Розкриватися зсередини. І привносити у світ щось нове і прекрасне. Звісно, цей шлях зовсім не був ідеальним. Поганий чай. Розбитий посуд. Невдалі кадри. Багато моментів і невдач. Але саме з них і складається шлях. Це і є мій чайний шлях. Це і є Ча Дао. Я впевнений, що є люди, у яких історії набагато крутіші й цікавіші за мою. Але тут важливо лише одне. Це моя історія. І якщо ти дочитав(-ла) до цього моменту, я радий. Можливо, щось у ній тебе зачепило. А можливо, ти просто моя мама, близький друг або людина, яка мені повірила і вже чекає на наступне чаювання, щоб прийти, познайомитися зі мною і розповісти свою історію. А я з задоволенням тебе вислухаю. Цей проєкт - про простий і чесний підхід до чаю. Без зайвого пафосу. Без вигаданих історій. Без спроби зробити з чаю щось більше, ніж він є. Тільки смак. Якість. І реальний досвід. Я відбираю чай, створюю контент та організовую події, де не потрібно просто слухати про чай, а можна прожити все на власному досвіді. Якщо тобі близький такий підхід - тобі сюди. Чайний проєкт Tea Tribe - Чайне плем'я, існує з 2022 року. Чому Tea Tribe? Коли я тільки почав проводити чаювання, вони проходили в мене вдома, у колі друзів. Ми сиділи на підлозі в повній темряві, горіли свічки, а навколо чайних столів збиралися люди. Це створювало особливу атмосферу. Немов плем'я в джунглях, що зібралося навколо вогнища.