Червоний чай

‹›

Червоний

Да Цзінь Я, або «Велика золота брунька» - елітний червоний чай з повіту Фенцін у Ліньцані, провінція Юньнань, зроблений цілком із бруньок старого сорту «лао піньчжун» крупнолистого чайного дерева. Збирають чай ранньою весною, зриваючи лише нерозкриті бруньки, вкриті характерним пушком. Свіжозібрані бруньки спочатку розстеляють на бамбукових підносах і підв’ялюють на сонці близько чотирьох годин, саме цей етап сонячного сушіння надає чаю складного фруктово-цитрусового відтінку. Далі йде повна ферментація, після якої бруньки скручують у голкоподібну форму, що допомагає надовго зберегти їхню свіжість. Готовий лист великий, шовковистий, золотисто-рудого кольору, а настій виходить прозорим, світло-бурштиновим, з медово-квітковим ароматом та м’якими нотами деревини і сухофруктів.

‹›

Червоний

Цзінь Цзюнь Мей- або «Золоті брови» один із наймолодших легендарних чаїв Китаю, придуманий лише у 2005 році майстром Цзян Юаньсюнем у селі Тунму району Уішань, на батьківщині червоного чаю як такого. Назва буквально означає «золоті брови», через тонкі, вигнуті золотисті бруньки, що нагадують брову. Секрет чаю у жорсткій селекції: збирають виключно нерозкриті бруньки за кілька днів до свята Цінмін, а щоб отримати лише 1 кілограм готового чаю, потрібно вручну зірвати кілька тисяч крихітних бруньок. Обробка нагадує технологію знаменитого Лапсанг Сушонга з того самого регіону, але без копчення димом, листя лише підв’ялюють і повністю ферментують. За лічені роки Цзінь Цзюнь Мей став одним із найпрестижніших подарункових чаїв у Китаї, відомим густим медовим смаком з нотами сухофруктів та делікатним хлібним післясмаком.

‹›

Червоний

Лаошань - рідкісний червоний чай із провінції Шаньдун, найпівнічнішого чаєводчого регіону Китаю, біля узбережжя Жовтого моря поблизу Циндао. Чайні кущі тут висадили лише 60-70 років тому, спеціально перевіряючи, чи зможуть вони пережити суворі північні зими. Щоб вберегти рослини від морозів, взимку та ранньою весною кущі накривають теплицями, і лише на початку квітня відкривають назустріч сонцю. Для червоного чаю використовують сорт Лун Цзін №43, який зазвичай застосовують для зеленого чаю, тому листя виходить дрібне й жилаве, без золотистих типсів, характерних для південних червоних чаїв. Після збору листя недовго підв’ялюють, обсмажують, скручують, а потім 2-3 дні досушують на сонці в полотняних мішках. Саме північний клімат і повільний ріст надають чаю незвичну для червоного чаю солодкість з вираженими нотами шоколаду та легким відтінком османтусу.

‹›

Червоний

Унікальний чай Добірні бруньки сорту «Дянь Хун» з регіону Фенцін, зібрані у березні, на піку сезону. Свіже листя дбайливо підв’ялюють і обсмажують разом із необробленим тростинним цукром мусковадо - секретна техніка, що надає чаю м’якої солодкості та насиченого солодового післясмаку. Нічого зайвого, лише чистий смак юньнаньської землі.

‹›

Червоний

Менгку Е Хун Ча- рідкісний червоний чай із провінції Юньнань, зроблений із чистого сорту ассаміка, що росте у дикій формі без жодного щеплення чи селекції. Листя збирають у середині квітня з дерев у районі Сяо Ху Сай повіту Менгку, тому самому регіоні, що славиться сировиною для витриманих пуерів. По суті, із такого листя зазвичай роблять шен пуер, але у цьому випадку майстер Дуань вирішив розкрити його інакше, через технологію червоного чаю. Готове листя сушать на сонці і пресують у брикет, що відрізняє цей чай від звичних розсипних червоних чаїв. У чашці чай густий і солодкий, з вираженими нотами меду, солоду та молочного шоколаду, а легка зелена трав’яна нота додає характер без гіркоти й терпкості. Завдяки щільному пресуванню такий брикет чудово піддається подальшій витримці, як і справжній пуер.

‹›

Червоний

Ці Мень, або Кімун -один із найзнаменитіших червоних чаїв Китаю, створений у 1875 році торговцем Юй Ганьчэнем. Він спеціально їздив у Уішань, на батьківщину Лапсанг Сушонга, щоб перейняти технологію виробництва червоного чаю, а потім застосував її вдома, у повіті Ці Мень провінції Аньхой, біля гори Хуаншань. Цікаво, що чайний кущ тут той самий, з якого роблять знаменитий зелений Хуаншань Маофен, тож фермери століттями обирають, який чай робити з урожаю залежно від попиту. Свіжий лист збирають навесні, сортують, підв’ялюють на бамбукових матах на прямому сонці, а потім скручують у тонкі, щільно звиті смужки. Саме завдяки цій репутації Кімун свого часу потрапив до Великої Британії, де став основою класичної суміші Earl Grey та English Breakfast, а в Китаї його й досі називають «королевою червоних чаїв». У чашці чай дає прозорий бурштиново-червоний настій із квітковим ароматом, легкою димністю, нотами кісточкових фруктів і м’яким, майже какаовим смаком без зайвої терпкості.

‹›

Червоний

Red Oolong | Тайванський культивар Qing Xin Чай на стику традицій: тайванський сорт Qing Xin, вирощений у Юньнані та оброблений у стилі червоного улуна. М’якість високогірного листа і тепла глибина червоного чаю.

‹›

Червоний

Дикий чай Е Шен Хун Ча з Дехуну роблять із рідкісного фіолетового листя сорту Е Шен (野生) стародавнього, немодифікованого різновиду чайного дерева, який росте у дикому вигляді на кордоні з М’янмою на висоті 1600–2200 метрів. Листя збирають із дикорослих дерев і обробляють за технологією червоного чаю. Настій виходить бурштинового кольору.

‹›

Червоний

Юн Ча «Гірський чай» 800-1500 м. Новий експериментальний сорт, який вирощують у західній частині району Уішань, відомого передусім завдяки скельним улунам на кшталт Да Хун Пао. Особливість цього сорту в тому, що він виявився ідеальною сировиною саме для червоного чаю, хоча Уішань звично асоціюється з улунами. Збирають листя наприкінці квітня, обробляють за класичною технологією червоного чаю: підв’ялювання, скручування, повна ферментація і сушіння. У результаті виходить напрочуд солодкий чай з легким кавовим відтінком обсмажки, густим, майже в’язким настоєм і оксамитовою текстурою в роті.